У тимчасово окупованому Донецьку ввечері 8 вересня прогриміла серія вибухів. Місцеві жителі у соцмережах повідомляли про численні влучання в різних районах, через які виникли пожежі.
Українські аналітики з OSINT-проєкту Dnipro (Гарбуз) заявили, що крилаті ракети вразили колишній завод «Топаз», де міг розміщуватися пункт управління ЗС РФ.
За їхніми даними, територію підприємства окупанти неодноразово використовували як базу для військової техніки та особового складу.
Пізніше аналітики також геолокували ще два місця прильоту по командних пунктах військ агресора в окупованому Донецьку:
- командний пункт 41-ї загальновійськової армії на території «Науково-дослідного інституту комплексної автоматизації»;
- командний пункт 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії на території Донецького металургійного заводу.
Ватажок угруповання «ДНР» Денис Пушилін заявив, що удар було завдано англо-французькими ракетами Storm Shadow і ударними БПЛА різних модифікацій.
Українське командування ситуацію поки не коментувало.
Про це та інше йтиметься в ефірі Радіо Донбас Реалії. Дивіться наживо – о 16:30 на @Радіо Свобода:
Обстріли Донецька
Оскільки Донецьк з 2014 року окупований і туди не мають доступу законні органи слідства, а з 2022-го і моніторингова місія ОБСЄ, обставини обстрілів точно встановити, як правило, не вдається. Українська влада неодноразово заявляла, що на окупованих територіях України вражає лише військові цілі – склади боєприпасів, озброєння, техніки, місця розташування особового складу армії РФ, об'єкти логістики тощо.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) багато писали про розміщення вогневих точок армії Росії на території самого міста або у передмісті Донецька: звідти всі 9 років війни на Донбасі вівся вогонь по містах поблизу лінії зіткнення – Мар’їнці, Красногорівці, Авдіївці. Вже під час масштабного вторгнення, 2023-го, війська РФ вели безпосередні сухопутні атаки з Донецька на Авдіївську промзону та Мар’їнку.
Також раніше фіксувалися випадки, коли підконтрольна Росії адміністрація Донецька видавала за українські обстріли міста удари, завдані насправді з окупованої території. Найвідомішим таким випадком є мінометний обстріл тролейбуса у мікрорайоні Боссе 22 січня 2015 року, коли одне проросійське угруповання завдало удару по іншому (дальність міномета виключала обстріл із підконтрольної Україні території). Або, наприклад, Донбас Реалії розповідали про удар російських угруповань по українських позиціях 16 квітня 2021-го, який було видано пропагандою за український удар по Ясинуватій, користуючись тим, що вибух було добре чути в місті.
Експерти фіксували такі самообстріли і згодом. За словами журналіста з Донецька Дениса Казанського, поруч із прицільними ударами ЗСУ по військових об'єктах РФ є і певні хаотичні обстріли міста, які ведуться вочевидь не там, де є військові цілі. Журналіст припускає – російські війська намагаються супроводити українські обстріли додатковими ударами по цивільних, аби створити враження неприцільності роботи українських військових.
Казанський публікував кілька таких прикладів у своєму телеграм-каналі, зокрема, відео від городян, на яких зафіксовано, що обстріли велись практично з території самого Донецька, тобто території, підконтрольній російській армії. Він пояснює: «Там відразу чути звук пострілу, який би з лінії фронту не було чути у центрі міста. І буквально за дві секунди – вже приліт. Це означає, що стріляють дуже поряд і не з території, підконтрольній українській армії».
Ще одним фактором, який може спотворювати інформацію про обстріли, є активне використання Росією ППО над Донецьком. Через це неможливо зрозуміти, що було початковою метою снарядів: адже збиті боєприпаси падають у різних частинах міста. Роботу зенітних ракет РФ часто знімають на відео донеччани.
Окупаційна адміністрація Донецька свідчення того, що ракети були збиті російською ППО або запущені з окупованої території, не коментує. Вона називає всі випадки українськими обстрілами та стверджує, що Київ обстрілює цивільних у Донецьку цілеспрямовано. Також немає інших даних про цивільних постраждалих, окрім повідомлень російської сторони, тому журналісти змушені посилатися на адміністрації, підконтрольні Росії.
