На початку 1990-х років незалежна Україна залишилася без власного ракетного виробництва повного циклу – хоча на її території збереглися й підприємства, які брали участь у створенні радянських крилатих та балістичних ракет, та сильні конструкторські бюро, наприклад, київське КБ «Промінь» та дніпропетровське КБ «Південне».

Українська влада взялася за розробку власного ракетного комплексу вже 1994 року, але через постійне недофінансування до анексії Криму та початок бойових дій на Донбасі не дійшли навіть до стадії випробувань.

Усвідомлення серйозної загрози з боку Росії активізувало ракетні проєкти, і до початку повномасштабного російського вторгнення Україна підійшла з власними ракетами в арсеналі, нехай і побудованими в скромних кількостях: протикорабельними «Нептунами», системою РСЗВ «Вільха» та готовим на 80 відсотків балістичним проєктом.

Війна, з одного боку, зажадала прискореної модернізації наявної зброї та виведення її в серійне виробництво, а з іншого – надзвичайно ускладнила роботу над ракетами, зокрема через постійні бомбардування підприємств та конструкторських бюро.

Лише у 2025 році Україні вдалося, якщо вірити офіційним повідомленням, вперше використати в бою балістичну ракету «Сапсан» і модернізовану версію «Нептуна», переробленого для атак по наземних цілях і збільшену дальність.

Тим часом, українська приватна компанія Fire Point, яка заробила репутацію як виробник ефективного далекобійного дрона-камікадзе FP-1, несподівано представила власну крилату ракету «Фламінго», створену, як стверджується, з нуля всього за кілька місяців і вже готову до масового виробництва.

Незважаючи на те, що деякі заяви творців викликають в експертів скепсис, приватна розробка може випередити за ефективністю та виробництвом важкі державні проєкти. За поки що не підтвердженими даними, 30 серпня відбулося перше бойове застосування «Фламінго» на російській цілі в анексованому Криму.

Радіо Свобода розповідає про те, що відомо про ракету «Фламінго» на початок вересня 2025 року, і яке ракетне озброєння є в арсеналі України на даний момент.

«Фламінго»: конструктор, зібраний навколо двигуна

У серпні українські та західні ЗМІ вперше продемонстрували фотографії та відео випробувань нової української крилатої ракети «Фламінго» компанії Fire Point.

Прототип цієї – чи дуже схожої – ракети фахівці вже могли бачити у лютому в Об'єднаних Арабських Еміратах на виставці IDEX. Його за назвою Milanion FP-5 представила як власну розробку компанія Milanion Group (Велика Британія-ОАЕ), яка вже неодноразово співпрацювала з Україною в оборонній сфері.

Melanion FP-5 не просто схожа на українську «Фламінго» зовні, але й має той же індекс у назві FP-5 (у «Фламінго» він відсилає до назви виробника, Fire Point), подібний розмір та дуже близькі технічні характеристики. Представники Fire Point відмовилися коментувати цей збіг виданню The Economist, пославшись на питання безпеки, сказавши лише, що «наша лютнева ідея виявилася вдалою».

Розробники стверджують, що ідея створення «Фламінго» виникла з креслення на серветці, зробленого наприкінці 2024 року, а натхненням для нової ракети стали V-1 (перша в історії крилата ракета, або літак-снаряд, розроблена в нацистській Німеччині в 1940-ті) і радянський «Стриж» в 1970-ті).

Обидва ці прототипи відрізняються незвичайним розташуванням двигуна – над фюзеляжем, так само, як у «Фламінго».

Назва ж, як розповіли The Economist у Fire Point, – реверанс щодо жінок, які працюють на високих посадах у військовій галузі (технічний директор компанії – Ірина Терех, у минулому архітектор та виробник протитанкових конструкцій), носовий обтічник одного з прототипів ракети був пофарбований у рожевий колір.

Офіційних даних про розмір «Фламінго» немає, але на основі фотографій та зображень різні експерти дають оцінку довжини ракети від 6-7 до 12-14 метрів, а розмаху крил – близько 6 метрів.

Аналітики розслідувальної групи Conflict Intelligence Team (CIT), з якими поспілкувалися журналісти Радіо Свобода, на основі власного аналізу схиляються до того, що реальна довжина ракети може перебувати в межах 10–12 метрів.

Таким чином, «Фламінго» – дуже велика для сучасної крилатої ракети: вона вдвічі довша за Storm Shadow/Scalp і в півтора рази – за Х-101. З застосовуваних Росією крилатих ракет порівнянний розмір має лише Х-22, яка спочатку розроблялася як протикорабельний носій ядерної зброї і при цьому має набагато більшу швидкість – 4 тисячі км/год.

Основні технічні характеристики ракети Ірина Терех назвала в інтерв'ю агентству AP: дальність польоту «Фламінго» може становити три тисячі кілометрів із можливим відхиленням від мети до 14 метрів, вага бойової частини – 1150 кілограмів. Як система навігації, найімовірніше, використовується стандартний набір, що складається з GPS-навігатора та інерційної системи.

Швидкість «Фламінго» офіційно не називалася, але вона може бути аналогічною характеристиці концепту Milanion Group: крейсерська 850-900 кілометрів на годину, максимальна – 950.

«Ці характеристики поки що не верифіковані, але вони не здаються мені божевільними», – сказав Радіо Свобода Фабіан Хінц, дослідник у галузі ракетного та безпілотного озброєння з Інституту стратегічних досліджень.

Ірина Терех заявила AP, що зараз Fire Point виробляє по одній ракеті на день, і вже до жовтня розраховує наростити швидкість виробництва до семи на день. У такому разі масштаб виробництва далекобійних ракет в України може бути порівнянний із російськими підприємствами, які, за оцінкою української розвідки, щорічно виробляють 2400 – 3000 ракет різних модифікацій.

Фахівці CIT дійшли висновку, що параметри двигуна досить точно відповідають один одному: злітна тяга АІ-25 та його витрата якраз забезпечують «Фламінго» приблизно 3,5 години польоту, яких достатньо, щоб подолати близько 3000 кілометрів. Обсяг необхідного для цього палива також відповідає розмірам та вазі «Фламінго».

На думку Фабіана Гоффмана, дослідника з питань ядерної та ракетної безпеки в Університеті Осло, ефективний турбореактивний двигун у поєднанні з великим об'ємом ракети, в який розміститься багато палива, визначає її високу дальність польоту – 3000 кілометрів. Поряд із російською Х-101 український «Фламінго» – один зі світових лідерів серед крилатих ракет за цим параметром.

Фабіан Хінц зазначає, що велика дальність польоту не тільки забезпечує здатність ракети атакувати цілі, що знаходяться в глибині російської території, а й підвищує її можливості щодо обходу систем ППО. Великий розмір «Фламінго» та особливість траєкторії її польоту – слабкі місця розробки Fire Point, і, на думку багатьох експертів, вона буде добре помітна на російських радарах.

«Так, «Фламінго» велика і не надзвукова, тому її порівняно легко перехопити – якщо знаєш, де вона знаходиться і якщо у тебе в цьому місці є вільна система ППО. Але якщо ми подивимося на атаки далекобійними дронами, які проводить Україна – вони досить ефективні, хоча такі дрони набагато повільніші, ніж «Фламінго». Україна, мабуть, непогано знає, де зараз розгорнуто російські системи ППО, радари, і планує польотні завдання так, щоб їх облітати. Цей досвід стане в нагоді і з «Фламінго», за її дальності польоту вона може літати, грубо кажучи, зигзагами, відшукуючи проломи в обороні, – це одна з переваг крилатих ракет над балістичними», – вважає Фабіан Хінц.

31 серпня українські ЗМІ продемонстрували кадри пуску трьох ракет – ймовірно, «Фламінго».

Український сайт «Мілітарний» з посиланням на джерела написав, що пуск був бойовим і внаслідок удару, завданого вранці 30 серпня, було вражено об'єкт прикордонної служби ФСБ біля Армянська в анексованому Криму.

«Довгий Нептун»: модернізація ракети, що потопила «Москву»

24 серпня, в День Незалежності України, в соцмережах з'явилися кадри з подовженою крилатою ракетою Р-360 «Нептун», що вже давно обговорюється.

«Нептун» – крилата протикорабельна ракета на основі радянської ракети X-35. Київське конструкторське бюро «Промінь» почало розробляти її у 2014 році, невдовзі після анексії Криму Росією.

Ракетний комплекс був прийнятий на озброєння у серпні 2020 року, а через рік вперше продемонстрований на параді на честь Дня Незалежності України.

«Нептун» приніс Україні один із найгучніших військових успіхів першого року повномасштабного російського вторгнення: 14 квітня 2022 року дві ракети цього типу завдали удару по флагману російського Чорноморського флоту, ракетному крейсеру «Москва», який незабаром затонув.

У квітні 2023 року джерело в українському уряді розповіло виданню The War Zone, що Україна працює над модифікацією «Нептунів», здатною вражати наземні цілі.

Через півроку, наприкінці 2023 року, вперше прозвучали слова «довгий Нептун», які стали неофіційною назвою варіанта цієї ракети збільшеної дальності для удару по наземних цілях. «Зараз триває робота зі створення так званого довгого «Нептуна». Йдеться про нову модифікацію ракети для комплексу «Нептун», – говорив заступник міністра оборони України Іван Гаврилюк у коментарі виданню Армія Inform.

У березні 2025 року Володимир Зеленський заявив, що «довгий Нептун» пройшов випробування.

«Сьогодні були доповіді щодо нашої ракетної програми. Є суттєві результати. «Довгий Нептун» пройшов випробування та успішне бойове застосування. Нова українська ракета, точний удар. Дистанція – тисяча кілометрів. Дякую нашим українським розробникам, виробникам та військовим», – заявив український президент.

За даними видання «Українська правда», перший удар «Довгим Нептуном» ЗСУ завдали по нафтопереробному заводу в Туапсе.

Розробка версії «Нептуна» зі збільшеною дальністю польоту не заважала ЗСУ використовувати звичайний «Нептун» для атак за наземними російськими цілями – за підрахунками українського видання Defence Express, за 2024 рік таких ударів було зроблено п'ять.

24 серпня зображення «Довгого Нептуна» було показано в Інстаграм-акаунті державного українського порталу «Зброя». Жодних даних про характеристики «Довгого Нептуна», крім слів Зеленського про ураження цілі на відстані 1000 кілометрів, немає.

Судячи з опублікованого зображення, новий «Нептун» став довшим на півтора метри (приблизно 6 метрів проти 4,5) і товщим на 12 см (діаметр центральної частини зріс з 38 до 50 см). Невідомо, чи було збільшено бойову частину: у класичного «Нептуна» вона становить 150 кг.

Імовірно, нова ракета отримала покращену систему супутникової навігації та інфрачервону систему для наведення на ціль на фінальному відрізку траєкторії.

«Українці давно заявили про плани збільшення дальності своєї протикорабельної ракети і цього року розповіли, що досягли дальності в 1000 кілометрів. Це звучить цілком правдоподібно: якщо судити з картинки, по суті вони просто збільшили середню частину «Нептуна» і подовжили оперення, тому він може нести більше палива. Можливо, «Довгий Нептун» дещо повільніший за класичний, зате має велику дальність», – вважає Фабіан Хінц.

«Довгий Нептун» був показаний практично одночасно з «Фламінго». Наскільки доцільно для України вкладати ресурси одразу ж у дві крилаті ракети?

«Якщо виробник [Fire Point] зможе виробляти «Фламінго» у значних кількостях, і якщо вся ця історія взагалі не маркетинговий хід... чесно кажучи, модернізований крилатий «Нептун» значно втрачає у своїй важливості», – сказав Фабіан Гоффман у коментарі Kyiv Independent.

Фабіан Хінц вважає, що ЗСУ знадобляться обидві ракети, які зможуть вдало доповнити одна одну.

«Нептун» – спочатку традиційна протикорабельна ракета. «Фламінго» – незвичайний концепт, набагато простіший технологічно, але важчий і з більшою дальністю. Вони мають загальні характеристики, але це дві дуже різні ракети. Питання, як можна їх ефективно використовувати спільно. У США є дуже складні крилаті ракети, але це не заважає їм вкладатись у створення дешевих ракет та реактивних ударних БПЛА, які можуть використовуватися для перенасичення ППО супротивника», – каже Хінц.

Про кількість доступних «Нептунів» та темпи їх виробництва поки що нічого не відомо. Але «Нептун» – у класичному або «довгому» варіанті – застосовується на фронті. 28 серпня з'явилося відео, на якому українська установка «Нептун» ушкоджується ударом російської ракети «Іскандер».

«Сапсан/Гром»: балістичний проєкт непростої долі

Україна розробляє не лише крилаті, а й балістичні ракети: головний проєкт на цьому напрямку – ракета «Сапсан» та її експортна версія «Гром".

У 1990-ті роки Україна залишилася без власних ракетних розробок – в її арсеналі були лише застарілі радянські ракети «Скад» та «Точка-У». Спроби створити альтернативну систему велися ще з 1994 року, і на початок 2010-х дніпровське КБ «Південне» активно працювало над балістичним ракетним комплексом «Сапсан».

Терміни закінчення робіт постійно порушувалися, а у 2013 році фінансування програми взагалі було припинено – через нераціональне витрачання бюджетних коштів.

Проєкт вдалося врятувати за допомогою іноземного фінансування: в 2013 році Саудівська Аравія підписала з Україною контракт на розробку «Грома», варіанта «Сапсана» з дальністю до 280 кілометрів (через обмеження у міжнародному праві) та бойовою частиною вагою 480 кілограмів.

Через рік КБ «Південне», на тлі анексії Криму та російського вторгнення на Донбас, запропонувало повернутися і до розробки «Сапсана» з дальністю 500 кілометрів.

У 2018 році пройшли випробування макета пускової установки, тоді ж його було представлено на параді на честь Дня незалежності у Києві. У 2019 році генеральний директор КБ «Південне» Олександр Дегтярьов заявив, що експериментальний зразок ВТРК «Грім» готовий до проведення випробувань, які розпочнуться «найближчим часом».

У тому ж році надійшли повідомлення про те, що першу партію двигунів, запасних частин та різних звичайних боєголовок було доставлено до Саудівської Аравії для першої фази програми випробувань.

У 2020 році ситуація різко змінилася: з'ясувалося, що для завершення розробки та випробувань комплексу потрібні додаткові 300 млн доларів. 2021 року припинилося фінансування проекту з боку іноземного замовника. Планувалося, що фінансування відновиться з боку Міноборони після виконання низки умов.

В 2022 році, до початку російського повномасштабного вторгнення, Україна виділила кілька сотень мільйонів гривень на ракетну галузь, зокрема на розвиток ОТРК: «Грім» з дальністю 280 км та «Сапсан» з дальністю в 500 км.

Проєкт, за словами виробника, на той момент було закінчено на 80%. Але повністю ні ракета, ні пускова установка до неї не були готові.

Роботи в Україні над власною балістикою були продовжені, а можливо, і прискорені вже під час війни. У липні 2024 року Зеленський заявив, що Україна наближається до застосування власних балістичних ракет, у серпні він повідомив про перші успішні випробування.

У травні 2025 року «Сапсан» нібито зміг вразити російський командний пункт на відстані 300 кілометрів і був готовий до запуску в серійне виробництво.

У серпні російська ФСБ випустила фільм, у якому докладно розповідалося про операцію зі зриву виробництва «Сапсанів». Якщо вірити фільму, російські спецслужби встановили чотири підприємства, які беруть участь у будівництві «Сапсанів» – два на Дніпропетровщині та два на Сумщині.

Це, зокрема, Павлоградський хімічний та механічний заводи та Південний машинобудівний завод, які брали участь у виробництві радянських твердопаливних балістичних ракет. У ФСБ заявили, що ґрунтуючись на їхніх даних, Міноборони РФ завдало по підприємствах численних ударів, і показало на підтвердження своїх слів супутникові знімки, на яких видно зруйновані корпуси заводів.

Згадані в ролику підприємства справді неодноразово атакувалися російськими ракетами та дронами.

Наскільки ці удари були ефективними, і чи змогли вони, як стверджують у ФСБ, зупинити програму виробництва «Сапсанів» – невідомо.

«Україна заявляла про продовження робіт над власними балістичними ракетами, і, мабуть, досягла певних успіхів. Росія стверджувала, що програму фінансувала Німеччина, Німеччина говорила про розробку власної балістичної системи – один і той же це проєкт чи ні, невідомо. Проблема з твердопаливними ракетами полягає в тому, що для їх виробництва потрібна спеціалізована інфраструктура, і якщо відомо, де вона розташована, по ній порівняно легко завдати удару. А через особливості виробництва виявити її за супутниковими знімками не так вже й складно – це не той тип промисловості, який можна розкидати по невеликих замаскованих ангарах. Україна завдає ударів по російському виробництву твердого ракетного палива, Ізраїль завдав ударів по аналогічній іранській інфраструктурі», – сказав Радіо Свобода Фабіан Хінц.

«Вільха»: надто складна система РСЗВ

Ще однією українською ракетною розробкою є реактивна система залпового вогню (РСЗВ) «Вільха» – аналог російської системи «Торнадо-С»; обидві РСЗВ є модернізацією радянських «Смерчів» з корекцією траєкторії у польоті.

Про початок розробки цього комплексу вперше стало відомо у 2016 році. Через два роки комплекс був прийнятий на озброєння ЗСУ, а наприкінці 2018 року почалося масове виробництво ракет для цієї системи. У листопаді 2019 року українська армія отримала першу сотню ракет для «Вільхи», а у березні 2020 року – ще 28 одиниць.

Виробники «Вільхи» кілька разів стикалися з недостатнім фінансуванням, і до початку повномасштабного російського вторгнення Україна мала порівняно невеликий запас сучасних ракет – судячи з відкритих даних, всього близько сотні одиниць «Вільхи».

Найімовірніше, Україна виснажила запаси ракет до цих РСЗВ вже у перші місяці великого вторгнення і знову зайнялася їх виробництвом на початку 2023 року.

Сьогодні Україна взагалі не повідомляє про застосування «Вільхи», а російські «воєнкори» лише зрідка звітують про застосування чи знищення цих машин на фронті. Найімовірніше, це викликано ціною та складністю виробництва «Вільхи».

Фабіан Гоффман зазначав, що низький темп виробництва «Вільхи» обумовлений насамперед її складністю. Ракета має пояс з 90 газоімпульсних двигунів, що використовуються для спрямування та розгону ракет на ранніх стадіях польоту (за оцінками українського Forbes, вартість однієї «Вільхи-М» перебуває в діапазоні 300–500 тисяч доларів США, у 2-3 рази дорожче, ніж, наприклад, реактивний снаряд GLMRS).

«Паляниця» та «Пекло»: реактивні дрони, які поки малопомітні на фронті

Ще однією українською розробкою, схожою за характеристиками на крилаті ракети, можна назвати «дрони-ракети»: фактично йдеться про дрони-камікадзе з реактивними двигунами.

У 2024 році Україна представила одразу дві моделі таких боєприпасів: «Паляниця» та «Пекло».

Про перше було розказано у День Незалежності України 24 серпня – тоді ж «Паляниця» нібито була вперше застосована.

Дальність ракети-дрону, за непідтвердженою інформацією, може досягати 700 кілометрів, інші характеристики залишаються невідомими: авіаційний експерт Валерій Романенко оцінив мінімальну швидкість польоту «Паляниці» в 400-450 км/год, а вага бойової частини в 100 кг, за габаритами вона схожа на дрони «Шахед»/«Герань», що застосовуються Росією.

4 грудня 2024 року на той момент міністр оборони України Рустем Умеров заявив, що «Паляниця» поступила до серійного виробництва.

Першу партію ракет-дронів «Пекло» було урочисто передано ЗСУ президентом Зеленським на День Збройних Сил України 6 грудня 2024 року.

За непідтвердженою інформацією, вони здатні пролетіти 700 кілометрів, досягаючи швидкості 700 км/год.

На той момент, якщо вірити маркуванню на показаних дронах, могло бути виготовлено до 60 одиниць, зазначає видання «Мілітарний». 16 грудня надійшли повідомлення про те, що «Пекло» вже перебуває на етапі серійного виробництва.

«Паляниця» летить, «Пекло» летить, «Рута» летить (дрон-ракета, розроблений швейцарською компанією Destinus. Чому Зеленський включив його до списку українських розробок, невідомо – РС). Мають успіхи, мають військові цілі та влучання. Можу тільки подякувати нашому оборонно-промисловому комплексу, наше виробництво – ці три речі летять», – сказав Зеленський під час форуму «Україна. Рік 2025» 23 лютого 2025 року.

Повідомлень про реальні застосування цих ракет, як і раніше, дуже небагато. Наприкінці червня 2025 року невідомий безпілотник завдав удару по насосній станції та переправі в окупованій Росією частині Луганської області. На основі фотографій уламків дрону, серед яких було знайдено реактивний двигун, українські ЗМІ зробили висновок, що удару було завдано «Пеклом», можливо, вперше.

Чи була хоч раз застосована у бойових діях «Паляниця» – невідомо.

(Оригінал публікації на сайті Російської редакції Радіо Свобода)