«Виколювали очі, відрізали статеві органи». Свідчення бійця, який із перерізаним горлом 5 днів повз до своїх

Російські військові перерізали нацгвардійцеві Владиславу горло та кинули помирати в яму зі сміттям, проте боєць вижив і наразі відновлюється в лікарні

Він скидався на жертву маньяка і йому дуже пощастило вижити. Так говорять у благодійному фонді «MOAS-Україна» про випадок із Владиславом, бійцем Національної гвардії.

Владислава взяли в полон на Донеччині. Російські військові при ньому катували та стратили сімох українських бійців. А Владиславу перерізали горло та кинули вмирати. Проте він вижив, його евакуювали з Донеччини до Дніпра, де він зараз проходить лікування і реабілітацію.

Свідчення скоєння воєнного злочину російськими військовими та неймовірна історію порятунку нацгвардійця – розповідає Радіо Донбас.Реалії (проєкт Радіо Свобода).

Одна з лікарень Дніпра.

Владислав сидить на ліжку. Поряд із ним найрідніші люди: дружина Вікторія та брат Євген.

Боєць не може говорити, на його шиї пов'язка. Натомість, він тримає у руках блокнот і ручку.

Так Владислав свідчить про пережите у російському полоні

Так Владислав, поки його лікують, говорить зі світом і розповідає про те, що довелося пережити.

Два місяці на позиції

Брати Євген і Владислав разом пішли до війська у 2012 році.

«Я з армії звільнений, він сказав: «Ні, я буду в армії, буду далі служити», – згадує Євген.

Від початку повномасштабного вторгнення Владислав прагнув потрапити на Донеччину. Проте рік провоював на Оріхівському напрямку у Запорізькій області.

«А вже із Запоріжжя його відправили на Донбас. Там не вистачало людей. А оце ж він, і з ним були його хлопці, які схотіли туди, на Донеччину, їхати», – згадує Вікторія.

У лікарні з братом Євгеном та дружиною Вікторією

Бригада Владислава тримає оборону на найважчих ділянках фронту. Навесні він отримав осколкове поранення у ногу і в квітні був удома, коли відновлювався. Потім знову поїхав на передову.

«Він був два місяці на виході (на бойовій позиції ред.). Там телефонами не можна спілкуватися. Тому він по рації виходив на командира, говорив слова, які хоче. Командир записував і скидав нам. І так само ми з донечкою записували голосові повідомлення, скидали їх командирові. А командир виходив на Владислава по рації і вмикав повідомлення від родини», – ділиться Вікторія.

А потім з Владиславом, як пояснили жінці, втратили зв’язок. Згодом сказали, що 12 серпня боєць зник безвісти.

Вже 17 серпня Вікторії повідомили, що її чоловік живий, отримав поранення, але дістався своїх.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Буча: Радіо Свобода ідентифікувало ймовірно причетних до вбивств на вулиці Яблунській

Полон і страти

Позицію, яку обороняв підрозділ Владислава, війска РФ дуже щільно обстрілювали. Тому він як командир взводу віддав наказ розосередитися та йти до населеного пункту.

На колінах, зв’язані, і багато крові вже було. Там відбувався допит: різали їх там.
Владислав

Коли бійці втратили зв’язок між собою, то взводний почав їх розшукувати по хатах. І потрапив у засідку.

«То були зеки (в’язні російських тюрем, які пішли воювати проти України – ред.). Вони завели його в підвал. Він побачив хлопців, які вже були в полоні, на колінах, зв’язані, і багато крові вже було. Там відбувався допит: різали їх там. Каже, що найбільше не пощастило першим двом хлопцям. Їм виколювали очі, відрізали вуха, носи, статеві органи. Їх допитували. Нібито це були хлопці з розвідки», – повідомив подробиці Євген.

Російські військові намагалися дізнатися розташування позицій артилерії та екіпажів БпЛА.

Владислав

На це неможливо було дивитися, катовані хлопці страшно кричали і моментами він заплющував очі. Однак, російські солдати примушували його дивитися...

виколювали очі, відрізали вуха, носи, статеві органи...

«Вони їх порізали... І Владислава порізали. Відрізали йому шматок вуха, зуб вирвали плоскогубцями, і шию перерізали. Їх всіх скинули в одну загальну яму і засипали сміттям», – переповідає Євген написане Владиславом.

Вікторія додає, що за словами Владислава, російські військові пішли від ями з тілами не одразу: стояли та курили.

Владислав дочекався, коли ті підуть.

У смітті він знайшов розбиту пляшку і зміг склом перерізати мотузку, якою позаду зв’язали руки.

А тоді він поповз в бік українських позицій.

По ньому били дрони. Два дні він переховувався у якомусь люку.

Так він повз 5 діб, аж поки не дістався своїх

«Деколи були думки все кинути, бо в руці була граната, але донька і жінка допомогли дати сил доповзти», – написав Владислав.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Усіх били – без винятків» – колишній полонений про поводження в РФ. Там померли понад 200 українських військових

«Як людина після такого вижила?!»

Зі стабілізаційного пункту на Донеччині до однієї з лікарень у Дніпрі бійця евакуював лікарський екіпаж благодійного фонду «MOAS-Україна».

Денис, лікар-анестезіолог фонду «MOAS-Україна»

Він був, ніби жертва маньяка

«Коли прийшов запит на евакуацію, я трошки не зрозумів: як людина після такого вижила і сама дійшла?! Йому дуже пощастило, – ділиться з нами Денис, лікар-анестезіолог фонду. – Він був, ніби жертва маньяка. Повністю пошкоджена трахея, частина м’язів передньої поверхні шиї і частина стравоходу. Ми йому знеболили, тому що рана була нечиста».

Головне, згадує лікар-анестезіолог, не погіршити стан пацієнта. Особливо якщо зважити на декілька годин дороги, яка місцями фактично має дуже поганий стан покриття.

Увесь шлях до Дніпра Владислав здолав сидячи. Хіба попросив роздати інтернет та увімкнути улюблену музику.

«Я не знаю, як це описати: таке тільки у фільмах можна придумати. І то: подивився б і сказав, що такого не буває. Виявляється – буває! Мабуть, на нього є якісь плани у когось», – каже Денис.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Лубінець заявив про чергову ймовірну страту РФ українського військовополоненого

«Півсантиметра до смерті»

По пів сантиметра до смерті

«Стан був важкий. Якщо побачите горло, то можна зрозуміти, що там було з обох боків по пів сантиметра до смерті. Зачепивши сонну артерію зліва, справа, життя б не було, воно б закінчилось за дві хвилини, за півтори і закрити рукой це було б неможливо», – описує стан пацієнта Сергій, директор однієї з лікарень у Дніпрі, куди доправили нацгвардійця.

Сергій каже, що Владиславові треба ще зробити декілька операцій, щоб відновити мовлення та дихання.

Наразі ж тривають щоденні перев’язки.

Владислав

Чотирирічній донечці батьки пояснили, що «в тата вава, тата там комарики покусали».

А Владислав написав дружині, що хоче на Донеччину, щоб помститися хоча би за отих сімох хлопців, яких російські військові стратили у нього на очах.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Повертайся із СВО і ріж, кого хочеш». Резонансні убивства в Росії, скоєні учасниками війни проти України
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «695 форм тортур, 186 місць утримання»: розслідувачі дізналися, де катують українських полонених
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Доктор Зло». Лікар, який катував українських військовополонених в одній із найзакритіших колоній у Мордовії (розслідування)