Валерія Константинова
Понад три роки Якимівська громада, що у Мелітопольському районі Запорізької області, перебуває в окупації. Наразі там залишається проживати третина місцевого населення. Люди перебувають під постійним тиском російських військових, а виїзд з окупації стає дедалі складнішим.
- Хто зараз керує окупованою Якимівкою?
- Як змінилася громада за роки окупації?
- Яке ставлення російських військових до місцевих жителів?
- Як налагодила свою роботу релокована громада на території міста Запоріжжя?
Про це проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я» розповів начальник Якимівської селищної військової адміністрації Мелітопольського району Олександр Правосуд.
За словами Олександра Правосуда, фактична окупація Якимівської громади відбулася у 10-20 числах березня 2022 року. Хоча російське військо було на території Якимівки вже у перший день повномасштабного вторгнення.
– Оскільки селище знаходиться трохи осторонь географічно від дороги Мелітополь-Сімферополь, звичайно, що всі потуги і намагання окупантів були направлені на наш центр – місто Мелітополь.
Спочатку окупанти пройшли повз Якимівську громаду. Але, коли їм надійшов наказ закріплюватися, вирішили зупинитися на цій території, каже начальник військової адміністрації.
– Так вони прибули на територію Якимівської громади. Одразу заявили про свої права. Далі почали облаштовувати, привозити своїх керівників, проводити співбесіди з нашими старостами, керівниками. З наших 10 старост там залишився один, який спочатку погодився на співпрацю, а згодом зрозумів, що помилився.
«За критику окупантів – репресії»
Олександр Правосуд зазначає, що під час окупації Якимівська громада суттєво змінилася. Про те, як зараз живе громада керівництво адміністрації дізнається з власних джерел і від людей, які звідти виїхали.
Я не бачив жодної людини, яка б виїхала з окупації і казала, що там стало жити краще
– Ті питання, які входили до компетенції громади, селищної ради: освіта, охорона здоров'я, аграрні питання, соціальна політика – дійсно, за словами наших мешканців, ситуація погіршилась. Я не бачив жодної людини, яка приїжджала б у Запоріжжя протягом 2022-2025 років і говорила про те, що стало жити краще.
Жителі, які залишаються в окупації, коментувати ситуацію, яка там склалася, не можуть. За будь-які негативні висловлювання – репресії, додав керівник військової адміністрації.
– Працює репресивна машина, яка точно слідкує за висловлюваннями, та хоче, щоб все було виключно позитивно. Більшість людей, знаходячись там, просто замовчують те, що відбувається. Вони перебувають у страху за своє життя, здоров’я та за життя своїх близьких.
Російські силовики на четвертому році окупації продовжують тиск на місцеве населення, яке там залишається, стверджує голова громади. За його словами, окупаційні сили регулярно проводять обшуки, перевіряють телефони на вулиці. Місцева влада вже фіксувала випадки депортації людей з Якимівки. Російські військові вивозили їх на блокпост до Василівки та змушували йти пішки «сірою зоною» до міста Запоріжжя.
– У 2023 році був один з випадків, коли депортували одну з директорок нашої школи. Вона йшла пішки з Василівки по мінному полю. Спільно зі спецслужбою ми доставили її з «сірої зони» у місто Запоріжжя. Людина багато чого тоді пережила, багато стресових ситуацій. На жаль, сьогодні вже пішла з життя. Я думаю, що на неї також вплинув цей епізод.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Виїхало 30% населення»
За даними керівника військової адміністрації, протягом 2022-2025 років з окупованої території громади виїхало близько 25-30% населення.
- Дуже багато об'єктивних причин, чому зараз люди не виїжджають з окупації – родичі, які хворіють, або можуть пересуватися та потребують догляду. Або якесь майно, яке не хочуть залишати.
Шляхи виїзду з громади Правосуд називає «надскладними», втім зізнається, що фіксують випадки, коли люди поверталися на територію окупованої Якимівки.
– Такі випадки є. Вони, як правило, пов'язані з об'єктивними факторами: здоров'я, матеріальні питання, які потрібно вирішувати там, щоб зберегти своє майно. Я не називав би такі випадки масовими, але про них ми знаємо.
Дізнатися достеменно, скільки російських військових зараз перебуває на території Якимівської громади, неможливо. За словами Правосуда, цю інформацію окупанти всіляко намагаються приховати.
Населенню забороняються фото- та відеофіксації
– Російські військові вже мають певні навички, інструкції. Вони досить суворо поводять себе з нашими людьми в контексті розсекречення даних по їхньому перебуванню, кількості особового складу тощо. Наприклад, ми знаємо такі випадки, коли військовослужбовці перебувають на території самої Якимівки. Є конкретний об'єкт, наші люди думають, що там може щось відбуватися. Великий периметр цього об’єкта загороджується і туди ніхто не допускається. Населенню забороняються фото- та відеофіксації. Якщо хтось намагається у якийсь спосіб дізнатися, що там відбувається, за це карають. Нам важко оцінити реалії. Я думаю, що цим питанням більше займаються спеціальні служби й володіють такою інформацією.
Про «націоналізацію» майна
Якимівці, які проживають у Запоріжжі та в інших регіонах України, як і інші вимушені переселенці, скаржаться, що в їхні будинки заселяють російських військових, каже голова громади.
– Про факти заселення нам також відомо, як і про факти так званої націоналізації. Якщо ми говоримо про приватну власність, рухоме і нерухоме майно, вони змушують наших мешканців переоформлювати його за російськими стандартами, погрожують певними санкціями, навіть конфіскацією майна. Тож люди змушені переоформлювати.
Ті, хто не згоден, виїжджає та фактично віддає це житло. Туди можуть заселити представників армії окупанта. Це можуть бути і просто цивільні особи, які приїжджають виконувати певні завдання. Ми знаємо про факти заселення медиків, вчителів. Дуже багато службовців місцевого самоврядування, які приїжджають і намагаються знаходити житло серед покинутого або серед неоформленого нашими громадянами.
Аналогічний примус діє і до юридичних осіб, каже Правосуд. Проти тих, хто відмовляється підкорятися правилам окупантів, діють суворі обмеження
– Вести підприємницьку діяльність стає неможливим. Це стосується і фермерської діяльності, якої в Якимівській громаді десь приблизно 80-90% зі всього бізнесу. Такою наша статистика була до повномасштабного вторгнення.
Без дніпровської води та зрошення
Якимівський район вважався територією ризикованого землеробства. До повномасштабного вторгнення на території збирали 3-4 тонни зерна з гектара, а також мінімум 2-3 тонни соняшника, згадує голова ВА. Основним ключовим компонентом у цій сфері була наявність дніпровської води, оскільки вода зі свердловин не підходить для цих потреб. Правосуд пояснює, чому.
Територія Якимівської громади фактично залишилися без зрошення
– По-перше, масштаби землі не відповідають наявним свердловинам у Якимівському районі. По-друге, вода зі свердловин не підходить для зрошення через велику кількість солі, жорсткість та деякі інші параметри. Тому в Якимівській громаді для зрошення використовували воду з Каховського магістрального каналу з річки Дніпро. Після руйнування греблі Каховської ГЕС система перестала існувати та працювати. На сьогодні територія Якимівської громади фактично залишилися без зрошення.
Олександр Правосуд припускає, що цьогоріч у Якимівській громаді не буде достатнього врожаю.
– Якщо щось і вдасться виростити, то це буде такий мізер, якого не вистачить прогодувати навіть ту територію і людей, які проживають там. Це дотаційність у прямому сенсі цього слова.
Через катастрофу Каховської ГЕС у 2023 році в деяких населених пунктах Якимівської громади з’явилися проблеми з водопостачанням. Через це окупаційна адміністрація почала посилено вивчати питання розробки свердловин.
– Але ми знаємо, що на тій території складно отримати воду зі свердловин, оскільки вода знаходиться глибоко та сумнівної якості. Ми не впевнені, що їм вдалося це реалізувати та на 100% забезпечити населення водою. Можливо, вони якісь заходи проводять, але люди звикають до погіршення ситуації в комунальній сфері. Проте критика окупаційної влади на тій території заборонена.
До повномасштабного вторгнення приблизно 30-35% населення отримували воду з Дніпра, всі інші – зі свердловин, але низької якості.
– Ми зробили водопровід і під'єднали до Дніпровського водогону. Об'єму на той час ще не вистачало. Мали провести деякі юридичні дії, фізично трохи розширити певні ділянки для потрібного нам дебету. Станом на 2021 рік 40-50% води 12-тисячна Якимівка вже отримувала з річки Дніпро. Окупанти після руйнації Каховської ГЕС повернулися знову до свердловини, які там були. Ми їх не консервували, вони знаходилися в робочому стані.
Для сільського господарства ситуація з водою критична, зауважив Правосуд.
– Співвідношення температурного режиму та відсутності води на тій території унеможливлює будь-які спроби щось вирощувати та займатися агробізнесом.
На світанку 6 червня 2023 року, стало відомо про руйнування Каховської ГЕС. Українська влада тоді звинуватила у підриві греблі російських військових, які захопили, замінували і контролювали станцію з 24 лютого 2022 року. Російська окупаційна влада натомість стверджувала, що це начебто Збройні сили України вночі обстріляли і пошкодили об’єкт.
Земля знецінилась
У Якимівці не залишилося жодного великого фермерського господарства, яке продовжувало б свою діяльність, каже Правосуд. Працюють переважно фермери, які мають невеликі обʼєми посівів.
Багато земельних ділянок просто простоюють та не обробляються
– У нас до російської окупації було понад 100 офіційно зареєстрованих фермерів, фермерських господарств, юридичних осіб, які працювали як товариство з обмеженою відповідальністю. Саме тих, які ведуть там свою діяльність, думаю, що залишилось навіть менше половини.
Сьогодні багато земель, які не обробляються. У 2021 році це була конкурентна позиція, громада Держгеокадастр проводив аукціони на державну землю. Вартість земельної ділянки могла бути у 4-5, а то навіть і у 10 разів вищою за стартову ціну. Пропозиція була значно нижчою, ніж попит на землю. Сьогодні там все відбувається навпаки. Ми знаємо, що багато земельних ділянок просто простоюють та не обробляються.
Доля сонячної генерації
У Запорізькій області до повномасштабного вторгнення РФ активно розвивалась сонячна генерація. Зокрема у Якимівці також розташовувалась сонячна електростанція. За інформацією Центру журналістських розслідувань, у 2024 році окупаційна влада Запорізької області офіційно повідомляла про відновлення СЕС у селищі.
Олександр Правосуд розповів, що сонячні електростанції були приватними. Тому у місцевої влади відсутня інформація, скільки енергії вони виробляли та за яким тарифом її продавали у мережу.
– Станом на 2021 рік тривав процес їхнього юридичного оформлення, запуску та тестування. Ми не можемо сказати, що такі об'єкти повноцінно працювали та сильно наповнювали бюджет Якимівської громади.
За словами очільника громади, окупаційна влада вже неодноразово обговорювала запуск СЕС. Проте це складний технологічний процес, який потребує висококваліфікованих фахівців.
– Цей процес потребує залучення дуже серйозної імпортної техніки, до якої доступу в окупанта точно немає через санкції. Це запчастини, а конструкція – вередлива, потребує кропіткого догляду, постійних ремонтів і таке інше. Якщо ці три фактори взяти в сукупності, я навіть уявити собі не можу, як з технічної точки зору можливо налагодити у тих умовах процес подачі електроенергії від цих станцій.
«Лікарню перетворили на військовий шпиталь»
У Якимівській громаді спостерігається дефіцит кадрів в усіх сферах. Місцеві жителі не хочуть йти на співпрацю з окупантами, тому привозять людей з інших захоплених населених пунктів та з території Росії.
– Ми знаємо і про залучення вчителів. Кадрова політика – це проблема на тій території. Проблема для них відчутна, яку вони намагаються вирішити. За нашими спостереженнями, поки їм це не вдається.
Голова громади розповідає, що до початку повномасштабного вторгнення був розвиток медичної сфери. На території працювала лікарня з потужним обладнанням, кваліфікованими фахівцями, які робили складні операції.
Ми знаємо про наших земляків, які, на жаль, вмирали, коли зверталися за медичною допомогою
– Для нас охорона здоров'я й освіта – були два пріоритетні напрямки, які потрібно розвивати та вкладати кошти, щоб рівень послуг зростав. Зараз там такого не відбувається. Якщо ми говоримо про Центральну районну лікарню, вона насамперед обслуговує військовослужбовців країни-окупанта. А вже для галочки працює для громадян. Ми знаємо про наших земляків, які, на жаль, вмирали, коли зверталися за медичною допомогою. Їх там кудись направляють, вони кудись їдуть і були летальні випадки.
Люди, які залишились і погодились на співпрацю з окупаційною владою. стали директорами шкіл, завучами або очолили лікарні – це люди, які до війни практично не мали шансів на кар'єрне зростання. Вони не мали особливих здібностей, навичок і талантів для того, щоб бути на такому рівні. На нашу думку, вони не можуть обіймати ці посади через відсутність певних компетенцій. Але вони є, і це змушує їх там залишатися та демонструвати наочно якусь там суперроботу. Хоча ми розуміємо, що це не так.
Хто керує окупованою Якимівкою?
Олександр Правосуд запевняє, що ніхто з представників чинної влади не пішов на співпрацю з окупантами. В громаді зараз керують немісцеві жителі, яких російська влада відрядила на цю територію.
– Ми спостерігали дві ротації. Спочатку прийшла людина з Мелітополя, якийсь член комуністичної партії. Потім в нього були певні складнощі, якісь моменти, пов'язані з підривом автомобіля. І, наскільки ми розуміємо, він далі не зміг виконувати свої обов'язки. Потім була ротація також на невідому нам людину, яка деякий час представлялась як керівник тієї території. Потім на якомусь етапі через два роки відбулася ще одна ротація також на людину, яка нам невідома, яка, як я вже наголошую, з високої ймовірністю не є громадянином України.
Зараз чинне керівництво Якимівки перебуває у місті Запоріжжя та забезпечує життєдіяльність своїх мешканців, які виїхали з окупованої території на підконтрольну українській владі територію. Є й такі, хто виїхав за кордон, каже Правосуд.
– Допомагаємо розв'язати побутові проблеми з житлом, надаємо гуманітарну допомогу. Також ми опрацювали й розробили багато програм матеріальної підтримки наших мешканців. У нас є можливість підтримувати людей, які опинились у складних життєвих обставинах. Фактично це програма для кожної людини, яка може прийти, і якщо є якісь питання, пов'язані з лікуванням, з недостатністю коштів на проживання, харчування, ми маємо змогу виділяти фінансування. Це невеликі кошти, проте не такі вже і маленькі. Щороку мінімум один раз сім'я, де проживають діти до 18 років, має право на отримання одноразової матеріальні допомоги.
Деякі заклади відновлюють свою роботу за межами громади. Правосуд розповів, які саме.
– Працюють комунальні заклади, наші школи функціонують онлайн. Завдяки перемогам у грантових проєктах, ми закупили необхідну комп'ютерну техніку для дітей та вчителів. Окремо працює лікарня, вона винаймає приміщення для надання медичних послуг. Працює музична школа, яка збирає дітей в позаурочний час. Також завдяки грантам у нас облаштований об'єкт, де після школи діти можуть навчатися, гратися, переглядати фільми, займатися музикою, ходити на гуртки.
Голова Якимівки додав, що вже розроблений план дій після деокупації території. Він складений українською та англійською мовами для залучення міжнародних партнерів для подальшої відбудови.
- За даними начальника Запорізької обласної військової адміністрації Івана Федорова, понад 70% територіїперебуває під російською окупацією. В окупації перебувають більша частина Мелітопольського, Бердянського, Василівського та Пологівського районів.
Форум