Френк Собчак: За допомогою дронів «ми на порозі революції у війні»

Френк Собчак, полковник армії США у відставці та професор Військово-морського коледжу США, каже, що використання безпілотників у війні в Україні створило глухий кут, що нагадує Першу світову війну.

Радіо Свобода: Почнемо з вашої думки щодо поточного російського наступу, який, здається, йде краще, ніж багато хто очікував. Яка реальність на полі бою?

Френк Собчак: Я думаю, що це дійсно впливає на ширше питання про те, на якому етапі конфлікту зараз перебуваємо. Багато в чому це нагадує статичну війну в стилі Першої світової війни: Росія отримує крихітні, поступові здобутки – іноді лише квадратний кілометр на день. За даними Інституту вивчення війни, якщо Росія продовжуватиме просуватися такими темпами, їй знадобиться 300 років, щоб окупувати Україну.

Радіо Свобода: Але темпи зросли в останні тижні. Ситуація стала надзвичайно важкою поблизу Покровська та Куп'янська, де росіяни досягли тактичного прориву, а потім були відкинуті українськими військами. Яка ваша оцінка поточної ситуації?

Собчак: Я б подивився на це радше стратегічно, ніж тактично. Тактично ми бачимо двох боксерів на рингу, які обмінюються ударами. Стратегічне питання: хто першим втомиться? Хто втомиться і здасться? Це пов'язано з двома речами – оборонно-промисловою базою та силою волі.

Щодо сили волі, обидві сторони залишаються надзвичайно сильними. Росія не показує нічого, що свідчить про те, що вони відмовилися від своїх максималістських військових цілей. Рішучість України також незмінна. Так, з обох сторін є тріщини та розриви, але нічого вирішального.

На тактичному рівні ми бачимо застій на рівні Першої світової війни. Частково це спричинено цією війною воль, двома боксерами, які все ще обмінюються ударами. Іншим важливим фактором, що спричиняє статичний фронт, є безпілотники. У Першій світовій війні це було спричинено кулеметами, артилерією та отруйним газом; сьогодні все зводиться до безпілотників.

Вплив безпілотників подвійний. По-перше, розвідка, спостереження та рекогносцировка: кожна сторона зараз має набагато чіткіше уявлення про те, що відбувається за лінією фронту, ніж майже в будь-якому минулому конфлікті.

Український вояк запускає дрон «Вампір» на російські позиції в Запорізькій області. Квітень 2025 року

Радіо Свобода: Що значно ускладнює тактичну несподіванку.

Собчак: Абсолютно. Але оскільки несподіванка зараз складніша, щоразу, коли одній стороні вдається її здійснити, винагорода ще більша. Українці продемонстрували це, коли досягли оперативного рівня несподіванки, якщо не стратегічної несподіванки, під час свого Курського наступу.

Другий фактор полягає в тому, що безпілотники стали, в багатьох відношеннях, повітряними силами для бідняків – безпосередньою повітряною підтримкою для бідняків. Вони дозволили Україні досягти чогось на кшталт повітряного паритету. Росія, безумовно, не має повітряного панування, всупереч раннім прогнозам багатьох західних аналітиків.

Безпілотники зрівняли умови гри. Обидві сторони можуть завдавати ефективних ударів по піхоті та бронетехніці, що робить майже неможливим масштабне скупчення військ та швидке просування.

Радіо Свобода: Тож найближчим часом не варто очікувати жодних суттєвих проривів?

Собчак: Навряд чи. Але, вивчаючи військову історію з 10 років, у мене склалося враження, що такі війни, як правило, відбуваються дуже повільно, поки раптом не стають дуже швидкими. Повертаючись до метафори боксу: коли один боєць остаточно зруйнований і більше не може тримати пильність, саме тоді завдається нокаут.

Як тільки тріщини, які ми бачимо зараз, почнуть розширюватися та руйнуватися, ми можемо побачити швидкий крах однієї з двох сторін – за умови, що війна затягнеться достатньо довго, щоб дійти до цього.

Радіо Свобода: Наскільки болючим був би удар, якби Росія захопила Покровськ? Чи можна було б вважати це стратегічним проривом, можливо, навіть нокаутом?

Собчак: Не думаю. Це, безумовно, дало б Росії тактичну перевагу, але не вирішальну. Ідея про те, що вони могли б використати такий прорив для широкомасштабної маневреної війни, здається мені вкрай малоймовірною, якщо тільки сама українська армія не розвалиться, – а цього поки що не видно.

На українській бойовій позиції поблизу Покровська

Найімовірнішим результатом захоплення Покровська Росією буде просто тактичне просування.

По-перше, Росія більше не має значних можливостей для маневрування. Вони вже витратили більшу частину своїх запасів часів Холодної війни.

Величезні запаси бронетехніки та техніки, які ми раніше асоціювали з радянськими військами, – це вже зникло. У них просто немає таких можливостей, принаймні зараз.

І навіть якби вони якимось чином мали, у них немає підготовки для ведення загальновійськової маневреної війни.

Це дуже складне завдання. Воно вимагає широкого навчання та підготовки на всіх рівнях і всіх ланцюжках керівництва.

Радіо Свобода: І такий вид маневреної війни, по суті, є доктриною НАТО, а не Росії.

Собчак: Саме так. Російський спосіб ведення війни є протилежністю американському. Американський спосіб: відправити кулю, а не людину. Використати технології, артилерію чи авіацію для вирішення проблеми. Російський спосіб: відправити людей. Продовжувати кидати їх у м'ясорубку, поки вона не зламається. Ось чому широкомасштабна маневрена війна для них така малоймовірна – і ось чому я не бачу оперативного прориву.

Радіо Свобода: Говорячи про надмірний вплив, який безпілотники здобули в цій війні, чи буде справедливо сказати, що вони відібрали корону у артилерії як королі бою?

Собчак: Це чудове питання. Артилерію традиційно розглядали з точки зору маси: можна зосередити батальйони, полки, роти та доставити величезну кількість вогневої потужності в одну зону. Якщо подивитися на величезну кількість безпілотників, які зараз виробляються в Україні, то там, безсумнівно, також є «маса» – хоча кожен окремий снаряд безпілотника часто має меншу вибухову потужність, ніж 152- або 155-міліметровий снаряд.

Українсьбкий артилерійський підрозділ поблизу Покровська

Тож, з точки зору чистої вогневої потужності, артилерія, ймовірно, все ще має перевагу. Але насправді ми бачимо зрушення. Особливо з боку НАТО. Існувало уявлення, що артилерія еволюціонує від масованих загороджувальних вогнів до високоточного вогню. Тепер безпілотники заповнюють цю прогалину.

Радіо Свобода: Ще один аспект, який часто обговорюється, – це вплив артилерії на наземні сили. На відміну від солдатів-людей, дрон можна збити, але він не зазнає контузії. У нього не буде нервового зриву, бо з неба сиплеться дощ ракет.

Собчак: Абсолютно. І дрони також мають свій власний спосіб завдати руйнівного психологічного жаху. Подивіться відео, як росіяни панікують, тікають в укриття, пірнають у бункери – часто перший дрон прориває позицію, а потім за ним летить другий. Це особисте. У такому полюванні є жахливий характер, на відміну від невибіркового артилерійського вогню. Тим не менш, я гадаю, ви також можете «контузувати» людські екіпажі, які керують дронами та направляють їх.

Радіо Свобода: Якщо наведення та щосекундні операції поступово перейдуть до рук штучного інтелекту – що, здається, є бажаною динамікою – чи це вирішально схилить чашу терезів на користь дронів?

Собчак: Так, безперечно. Ми на порозі – якщо ми ще не досягли цього – революції у війні, де штучний інтелект забезпечуватиме термінальне керування дронами. Поки що ми не бачили дронів з повним контролем штучного інтелекту, де людина повністю поза системою. Але ключове слово тут – «поки що».

Оскільки боротьба триває, оскільки країни стають дедалі відчайдушнішими в цьому боксерському матчі на виснаження, варіанти, які колись здавалися недоречними та несумлінними, можуть почати виглядати найкращим варіантом дій.

Лінія збору українських дронів на засекреченому підприємстві в Україні. Серпень 2025 року

Радіо Свобода: Наскільки впровадження дронів полегшило гостру нестачу живої сили, від якої страждає Україна?

Собчак: Це відіграло дуже важливу роль. Дрони стали центральним елементом оборонно-промислової бази України. Навіть говорять про виробництво до мільйона дронів на рік. Такий масштаб безумовно допоміг би компенсувати частину нестачі живої сили.

Радіо Свобода: А як щодо росіян? Наскільки добре вони встигають за змінами та адаптуються?

Собчак: Росіяни показали себе досить адаптивними. Старий стереотип про Росію як суто м'ясорубку часів Першої чи Другої світової війни недооцінює їхню здатність до інновацій, і ми зараз це бачимо.

Водночас їхня промислова база більша. Багато з того, що ми бачили з можливостей російських безпілотників, зокрема удари по українських містах, які останнім часом стали частішими, працюють на іранських безпілотниках, особливо «Шахедах».

Все частіше багато з них виробляються всередині Росії. Вони також розробили власні системи, такі як «Рубікон», і нарощують виробництво безпілотників-перехоплювачів. Це може стати справжньою проблемою для України, якщо вона не адаптуватиметься далі та не залишатиметься на крок попереду в інноваційній гонці.

Більш стратегічне питання полягає в тому, чи продовжать союзники Росії активізуватися. Північна Корея надала мільйони артилерійських снарядів і десятки тисяч солдатів, і, за повідомленнями, ще більше солдатів ось-ось буде доставлено. Чи продовжиться це? Чи продовжить Іран постачати їх у тому ж обсязі, тепер, коли у нього є інші турботи? Це неясно.

І, чесно кажучи, найважливішим фактором залишається те, що роблять США. Відверто кажучи, успіх України залежить від США. Оскільки половина військової допомоги Україні надходить з Америки – якщо вона колись зникне – це створить глибоку стратегічну проблему. А політика США з 2014 року була, скажімо так, нестабільною.

Радіо Свобода: Давайте поговоримо про угоду, яку президент США Дональд Трамп уклав з НАТО – європейці купують зброю у США, щоб передати її Україні. Чи має вона ті ж обмеження, що й раніше? Чи можемо ми побачити, наприклад, крилаті ракети «Томагавк» у такому пакеті? Якщо все зводиться до транзакцій, я впевнений, що НАТО виявить якісь раніше приховані скарбниці для відкриття – за умови, що США готові продавати.

Собчак: Дійсно схоже, що використання НАТО як агента для закупівлі та подальшого постачання зброї є новою політикою США. Чи матиме це ті ж обмеження, що й раніше, ще належить з'ясувати, але якби мені довелося гадати, я не думаю, що це суттєво змінить рівняння.

Чи будуть включені «Томагавки», також під питанням, але я б зазначив, що не існує єдиної системи зброї, яка б змінила хід подій на користь будь-якої зі сторін. Суть конфлікту полягає в національній волі, оборонно-промисловій базі та людських ресурсах. Перемога для однієї чи іншої сторони настане лише тоді, коли один із цих боксерів першим знепритомніє.

Виробнича лінія нових українських ракет «Фламінго»

Радіо Свобода: І схоже, що Україна також не збирається сидіти склавши руки. Київ просуває власне виробництво нової ракети «Фламінго» – системи, яка, на думку багатьох, є порівнянною, а в деяких аспектах навіть перевершує американський аналог. Наскільки значним це може бути для балансу на полі бою?

Собчак: Хоча нова українська ракета «Фламінго» безумовно є тактичною інновацією, я б відніс її до категорії крилатих ракет «Томагавк» з попереднього питання. Але жодна окрема система зброї навряд чи зможе рішуче схилити баланс сил на користь будь-якої зі сторін.