Скасовують «податок на катування». Що змінить вихід РФ з Європейської конвенції проти катувань?

Росія збирається вийти з Європейської конвенції проти катувань – постанову про вихід подав до російської Держдуми уряд країни-агресора, тепер її має внести на розгляд російського парламенту глава Кремля Володимир Путін. Держдума Росії ратифікувала цю конвенцію майже 30 років тому. І попри те, що військові і силовики РФ застосовують тортури масово і регулярно – про це свідчать сотні звітів правозахисників, інтерв'ю звільнених полонених, розслідувань журналістів – усе ж вихід з Конвенції може позначитися на документуванні злочинів. Проте, головним чином такий крок є символічним, вважають правники – влада Росії хоче підкреслити, що катування є для неї державною політикою, а не якоюсь помилкою.

У день, коли в Росії оприлюднили проєкт рішення про вихід з Конвенції проти катувань, журналісти висвітлили історію 33-річного нацгвардійця Владислава, який вижив та спромігся втекти від російських військових після того, як ті перерізали йому горло і скинули в яму.

Коли цього військовослужбовця евакуювали до Дніпра медики організації медевакуації MOAS, вони назвали це медичним дивом: він кілька днів добирався до українських позицій з перерізаним горлом.

«Інфікована різана рана шиї з повним пересіченням трахеї та неповним стравоходу, дефект м’яких тканин, вогнепальні осколкові поранення грудної клітки, правого плеча, бокової стінки живота та стороннє тіло в печінці. Але, на диво, чоловік потрапив до рук військових медиків у стабільному стані середньої важкості з ясною свідомістю, що суперечило не лише медичній логіці, а й усьому, що ми звикли вважати межами людських можливостей», – написали медики.

MOAS першими дізналися від Владислава, що інші полонені, що перебували з ним, загинули після катувань, а коли пораненого стабілізували у лікарні Мечникова в Дніпрі, лікарі скликали пресконференцію. Владислав, який через перерізану трахею не може говорити, писав інформацію в блокноті, а озвучували її його брат, дружина та головлікар.

«Першим хлопцям, які потрапили в полон – вони були з розвідки – їм виколювали очі, відрізали губи, чоловічі органи обрізали, вуха, ніс», – розповідає брат пораненого Євген.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зазначає, що майже 90% українців, які перебували у російському полоні, зазнавали катувань. Їх морили голодом, не надавали медичної допомоги та усіляко принижували.

Минулого місяця Офіс генерального прокурора України повідомив, що на окупованих територіях і в самій Росії виявлено 176 стаціонарних місць несвободи і ​понад 120 тимчасових (транзитних) точок, де утримують і катують українських полонених.

Катування є цілеспрямованою політикою Росії, на цьому не раз наголошували Офіс генпрокурора, МЗС, правозахисні організації, колишні полонені.

Який тоді сенс у Конвенції?

Конвенція передбачає роботу комітету із запобігання катуванням. Цей комітет може безперешкодно відвідувати місця позбавлення волі (не лише тюрми і СІЗО, а і психоневрологічні інтернати, поліцейські відділки, місця утримання мігрантів) та моніторити поводження з людьми. Тепер цей комітет офіційно не матиме доступу туди.

У Центрі прав людини ZMINA пояснюють: «Учасники комітету фіксували, як у РФ в’язнів тримають у переповнених камерах та катують, як тортури в Чечні та інших регіонах Північного Кавказу перетворилися на систему ще у 2000-х, зокрема розповідали про таємні в’язниці в регіоні. Загалом від 1998 року комітет майже три десятки разів їздив до РФ, а востаннє таке трапилось у 2021 році. Якщо Росія остаточно вийде з конвенції, то не буде зобов’язана допускати незалежні перевірки, а постраждалі від катувань не зможуть звертатися до комітету по допомогу».

Саме уникнення таких інспекцій, а також приховування масштабу злочинів є причиною виходу РФ з конвенції, вважає військовослужбовець і колишній заступник генпрокурора України, який відповідав за розслідування злочинів армії РФ проти людяності, Гюндуз Мамедов.

«Після виключення Росії з Ради Європи у 2022 році через повномасштабне вторгнення в Україну її можливості впливу на роботу комітету вже були обмежені, а потенційний вихід із Конвенції означатиме остаточний розрив правових зв’язків, щоб уникнути інспекцій російських пенітенціарних установ і приховати масштаб порушень», – відповідає на запитання проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» Гюндуз Мамедов.

З іншого боку, на практиці комітет вже і так з 2022-го не мав доступу до російських тюрем.

Адвокаційна директорка центру прав людини ZMINA Альона Луньова каже: «Чи вони вийдуть з конвенції, ми поки не знаємо. Вийдуть і вийдуть. Не те, щоби вони її дотримувались. У них були процедури відвідування Комітетом проти катувань. Тобто, колись це було, але в останні роки росіяни не давали комісії проводити інспекції, не дозволяли комітету заїжджати на свою територію».

«Нічого для людей не зміниться, просто росіяни не будуть дотримуватись цієї конвенції «офіційно», – додає Луньова. – І не можна буде скаржитись на факти катувань хоча би до цього комітету. Поки діє конвенція, діють спеціальні органи, які розглядають індивідуальні скарги на факти катувань. Росія от уже декілька років не є членкинею Ради Європи, і увесь цей час хоча би до цього комітету можна було звертатись людям з Росії, адже до Європейського суду з прав людини вони звертатись не могли. Єдине, що їм лишалось, – залишати індивідуальні скарги до різних комітетів ООН і до комітету проти катувань також».

Попри формальніть виходу з Конвенції, якої Кремль і так не дотримується, усе ж цей крок агресора погіршить документування злочинів на території Росії та на захоплених територіях, зазначає у дописі правозахисниця, співзасновниця БФ «Схід СОС» Олександра Дворецька.

«Формальність. Особливо після виключення Росії з Ради Європи, все видається логічним – немає інструментів, то навіщо конвенція?! Але це пояснює російську суспільну дійсність. Інструменти Європейської конвенції про запобігання катуванням та нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню були одним з небагатьох механізмів, який дозволяли документувати злочини проти російських катів і відкривати справи проти Росії у Європі. Російські правозахисники напівжартома називали участь своєї країни у цьому механізмі – «податком на катування». Чому? Бо довгий час і до початку повномасштабного вторгнення на РФ припадало до 50% усіх справ про катування, що розглядалися у Європейському суді з прав людини. Компенсації постраждалим традиційно виплачувалися з бюджету. Тобто кожен росіянин фактично платив податок за власне катування, які здійснювала його держава», – зазначає Дворецька.

Нинішній крок вона називає скасуванням цього «податку на катування». «Росіяни будуть вчергове аплодувати такому зростанню власного «добробуту», – пише Олександра Дворецька.

Процес над полоненими азовцями у російському Ростові-на-Дону, 2023 рік

Це якось вплине не покарання Росії?

Катування і нелюдське поводження є злочином незалежно від ставлення російського режиму до конвенцій.

Гюндуз Мамедов зазначає, що вихід Росії з Європейської конвенції проти катувань не звільняє її від відповідальності за тортури і насильство, яке щодня переживають як українські полонені, так і самі росіяни, що відбувають покарання у тюрмах.

«Денонсація Конвенції не усуває обов’язку держави дотримуватися абсолютної заборони катувань, – пояснює правник. – Українські полонені захищені нормами Женевських конвенцій, які забороняють катування, нелюдське поводження та приниження гідності полонених. Катування військових і цивільних у контексті міжнародного збройного конфлікту є воєнним злочином відповідно до міжнародного гуманітарного права».

«Намір російської влади денонсувати Європейську конвенцію про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню є спробою ще більше ізолюватися від європейської системи контролю за дотриманням прав людини», – каже Мамедов.

Про те, що вихід з Конвенції є символічною дією для РФ, говорить і Олександра Дворецька. Таким чином Кремль анонсує катування як свою державну політику, бо катування, каже вона, – це «не збій російської системи виконання покарання, а її сутність».

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що рішення російського уряду ініціювати денонсацію Конвенції проти катувань вкотре демонструє, що Росія є територією беззаконня, де людське життя і гідність нічого не варті.

«Цей крок є продовженням багатьох російських злочинів, включаючи широко поширені тортури, страти і нелюдське поводження з українськими військовополоненими. Це є частиною системної політики тортур російського режиму, яка глибоко вкорінена в російській історії і базується на злочинах ГУЛАГу і сталінського терору», – написав він.

«Яка реакція світового правозахисту, і чи мало б це вплив на щось? Очевидно, ні, – пише журналістка «Громадського радіо» Тетяна Трощинська, співставляючи свідчення врятованого нацгвардійця з перерізаним горлом із новинами про плани Росії вийти з Конвенції проти катувань. – Але для мене в таких історіях головне те, чи здатні ми усвідомити, що це не про страх і залякування. Це передусім про перемогу над катами».

Відмова Росії слідувати нормам Європейської конвенції проти катувань – не перший крок держави-агресора на відмову від дотримання прав людини. У березні 2022 року Росія припинила своє членство у Раді Європи, згодом денонсувала Європейську конвенцію з прав людини і відмовилась виконувати рішення ЄСПЛ.

Катування струмом: розповіді херсонців із російської катівні