Зустрічаючись із головою Державного департаменту США Гілларі Клінтон, президент Узбекистану Іслам Каримов висловив задоволення «динамікою і змістом стосунків» зі Сполучними Штатами. Узбецька преса підхопила слова президента і написала про «десяти спільних проектів» та понад 200 компаній із американським капіталом, що працюють в Узбекистані.
Але експерти кажуть, що насправді Узбекистан вже протягом багатьох років не має чіткої політики щодо Заходу.
«Із Узбекистаном важко співпрацювати, – пояснює аналітик із «Чаттем Гауз», Джеймс Ніксі. – Якщо з ними важко встановити стосунки на найбільш базовому рівні, ви не орієнтуєтесь, що робити. Якщо вони не мають політики щодо Заходу, то і Заходу важко виробити якусь політику щодо них».
Дипломатичні стосунки з Узбекистаном завмерли з 2005 року, коли західні країни різко скритикували використання сили проти демонстрантів у місті Андижан. Тоді Ташкент наказав вивести американські війська з Узбекистану. Відповідно ускладнився доступ до Афганістану через територію Узбекистану. Незважаючи на це, північний шлях постачання на 90% залежить від Узбекистану, і він обіцяє стати ще важливішим, якщо ускладниться ситуація в Пакистані.
Але експерти побоюються, що дружба з Америкою триватиме доти, доки американці не будуть активно наполягати на дотриманні прав людини в Узбекистані. А останні заяви Гілларі Клінтон та її помічників свідчать, що Вашингтон буде наполягати на цьому.
Пропаганда не допоможе рухатися вперед, а стратегічного завдання немає
На відміну від сусідніх держав, які намагаються вибудувати свою енергетичну та безпекову політику, узбецьке керівництво втрачає зв’язок із реальністю і замість вироблення стратегії, видає пропаганду, говорить головний редактор одного з видань, що стежить за ситуацією в Центральній Азії, Джон МакЛеод.
«Режим розповідає про себе тільки те, що хоче, щоб про нього почули в ієрархічному і суворо контрольованому вигляді. Він говорить, що все чудово і все під контролем, і економічна, і монетарна політика. Але це – не політика, це пропаганда», – наголошує МакЛеод.
Експерти говорять, що якщо Казахстан та Туркменистан, які мають великі поклади енергоносіїв, розробляють стратегію інвестицій та вибудовують зв’язки зі Сходом та з Заходом відповідно до цієї стратегії, то Узбекистану загрожує ізоляція та продовження зубожіння. Адже головним експортним товаром країни залишається бавовна.
Але експерти кажуть, що насправді Узбекистан вже протягом багатьох років не має чіткої політики щодо Заходу.
«Із Узбекистаном важко співпрацювати, – пояснює аналітик із «Чаттем Гауз», Джеймс Ніксі. – Якщо з ними важко встановити стосунки на найбільш базовому рівні, ви не орієнтуєтесь, що робити. Якщо вони не мають політики щодо Заходу, то і Заходу важко виробити якусь політику щодо них».
Дипломатичні стосунки з Узбекистаном завмерли з 2005 року, коли західні країни різко скритикували використання сили проти демонстрантів у місті Андижан. Тоді Ташкент наказав вивести американські війська з Узбекистану. Відповідно ускладнився доступ до Афганістану через територію Узбекистану. Незважаючи на це, північний шлях постачання на 90% залежить від Узбекистану, і він обіцяє стати ще важливішим, якщо ускладниться ситуація в Пакистані.
Але експерти побоюються, що дружба з Америкою триватиме доти, доки американці не будуть активно наполягати на дотриманні прав людини в Узбекистані. А останні заяви Гілларі Клінтон та її помічників свідчать, що Вашингтон буде наполягати на цьому.
Пропаганда не допоможе рухатися вперед, а стратегічного завдання немає
На відміну від сусідніх держав, які намагаються вибудувати свою енергетичну та безпекову політику, узбецьке керівництво втрачає зв’язок із реальністю і замість вироблення стратегії, видає пропаганду, говорить головний редактор одного з видань, що стежить за ситуацією в Центральній Азії, Джон МакЛеод.
«Режим розповідає про себе тільки те, що хоче, щоб про нього почули в ієрархічному і суворо контрольованому вигляді. Він говорить, що все чудово і все під контролем, і економічна, і монетарна політика. Але це – не політика, це пропаганда», – наголошує МакЛеод.
Експерти говорять, що якщо Казахстан та Туркменистан, які мають великі поклади енергоносіїв, розробляють стратегію інвестицій та вибудовують зв’язки зі Сходом та з Заходом відповідно до цієї стратегії, то Узбекистану загрожує ізоляція та продовження зубожіння. Адже головним експортним товаром країни залишається бавовна.
